eugen_pinak

20 березня 1909 року в склад Британського флоту вступив HMS Invinsible. Цей корабель досі визиває кучу дискусій і неоднозначних емоцій у знатоків і спеціалістів по військово-морській історії. І в часи його появлення він теж визвав ефект вибухнувшої бомби.

Фото: "Інвінсібл", 1909 рік. Загибель, розірваний навпіл, половини стоять впершись в дно. Руїна "Інвінсібла" на сучасному малюнку.

Ставши першим броненосним крейсером дредноутного типу, він буквально обнулив всі інші броненосні крейсери, і навіть ті що були на стапелях. Як не дивно, але той облік що ми знаєм він придбав багато в чому випадково.
Спочатку він бачився як крейсер з швидкістю в 24 у з єдиним ГК з багатьох швидкострільних 9.2"-10" гармат, бронею пояса і барбетів в діапазоні 8"-9". Однак японці збудували БрКр типу Цукуба з ГК в 12", а італійці збудували серію БрКр з швидкістю в 23 вузлів з 10" гарматами. Що і обумовило вибір ГК 12" і швидкість в 25 вузлів. Наступним кордоном стало те, що Фішер став першим лордом Адміралтейства з обіцянкою економії бюджета, і крейсер з водотоннажністю більше лінкора не пройшов би через парламент. Це і обумовило прийняття 6" бронепояса. Справедливості раді стоїть відмітити що для виготовлення броні Іблів(спільна назва для трьох кораблів серії Інвінсібл, Інфлексібл, Індомітейбл) вперше був використан так називаємий третій патент Круппа і по стійкості 6" відповідали 7" крупповської броні що використовувалась до цього. З 1911 року ці крейсери отримала нову класифікацію - лінійні крейсери, так було простіше брати фінансування в парламенті.
Перший етап служби "Інвінсібла" був по більшому зайнятий ремонтами. Проблема в тому що на ньому вперше в англійському флоті зробили електричну систему керування баштами і гарматами ГК, на відміну від звичної гідравліки. Експеримент виявився невдалим. Як писав артилерійський офіцер "коли система працювала, це було наче чудо, натиском кнопки гігантська башта повертала куди треба, іншою кнопкою стволи підіймалися на потрібний кут, але частіше після натискання кнопки в башті спалахувала дуга короткого замикання і роздавався тріск". Кінець кінцем таки вирішили демонтувати електрику і змонтувати звиклу гідравліку. Що обійшлось в п'яту часть вартості будівництва корабля.

Нажаль в ПСВ ЛКр "Інвінсібл" ввійшов дуже застарілим. Хоча пройшло тільки п'ять років, але потенціальний ворог, Німеччина, відповів на появлення "Інвінсібла" одразу пішовши в козирі - перший же їх ЛКр (умовна назва бо в німецькому флоті такій класифікації не було) "Фон Дер Танн" перевищував водотоннажністю сучасний лінкор, і окрім всього ніс броню співставну лінкорам, та ще і розвивав більшу швидкість. Так відбулось тому, що німецький Закон про флот встановлював закладку в рік трьох лінкорів і одного великого крейсера. Фактично німці побачили в ЛКр можливість будувати чотири лінкори обходячи обмеження закону про флот. Але факт що поява німецьких ЛКр зробила з "Інвінсіблом" те ж саме що він з іншими БрКр. Добре це визнаючи англічанє планували тримати три "Ібли" і три ЛКр типу "Індефатігебл" в колоніях і на Середземці, але провал з проектом швидкісних лінкорів лишив бритів з чотирма ЛКр проти шести німецьких і ще одним німецьким в високому ступеню готовності, і вони були вимушені перевести "Іблів" на основний театр війни, Північне море.
Війну "Інвінсібл" почав прикриваючи переброску Експедиційного Британського корпусу в Францію, а вже 28 серпня прийняв участь в першій битві в Гельголандській затоці. Під час якої дав три шестиорудійних залпи по важко пошкодженому крейсеру Кельн... Ні разу не влучивши. Після бою на Інвінсіблі змінили старшого артилериста. І саме вчасно. Бо в листопаді 1914 під флагом адмірала Стерді в складі ескадри з "Інвінсібла" і "Індомітебла", БрКр і КрЛ вирушив до Фолклендів з метою перехопити і знищити ескадру Шпеє ядром якої були два БрКр "Шарнхорст" і "Гнейзенау", що перед цим в одну кабіну винесли ескадру адмірала Кредока з двох англійських БрКр. Так і сталось. Перехопивши Шпеє, користуючись перевагою в швидкості англійці розстріляли німців з великої дистанції. І хоч німці досягли 23 попадань в "Інвінсібл", ефективність 21см снарядів на такій дистанції була околонульова, втрати англічан були тільки двоє поранених. Англійці добились 8% попадань що при розході 500 снарядів на корабель, приблизно, дало, приблизно, 40 влучань в кожний БрКр Шпеє. "Шарнхорст" загинув з усім екіпажем, а з "Гнейзенау" врятували 148 членів екіпажу.

Тоді вперше англичане довідались про низьку ефективність своїх снарядів що передчасно вибухали не проходячи через броню.
Повернувшись в Англію "Інвінсібл" став на ремонт, бо стара болячка 12" гармат бритів так називаємий "стіл шок" дала знов себе знати - в трьох гарматах, внутрішні труби поповзли вперед з ствола. Заодно подовжили передню трубу щоб зменшити задимлення мостика і міделя, та таки змонтували систему централізованого керування вогнем. З літа 1915 року "Інвінсібл" став флагманом 3-ї Ескадри ЛКр з однотипних "Іблів", яку очолив Гораціо Худ, молодий і енергійний адмірал, що добре себе показав в Дуврі.

Проблемою базування англійських ЛКр було в тому, що в Розайті, де вони стояли, не було можливості проводити навчальні стрільби. Але командуючий ЛКр Бітті вважав що головне максимальний темп стрільби, бо типу злива вогню подавить вогонь ворога і недолік слабої броні британців не проявиться. Швидкість стрільби буквально придбала релігійний відтінок, якщо судити по листам Бітті до Джелліко і назад. Затероризовані артилеристи пішли на порушення всіх норм пожежної безпеки і познімали всі протипожежні двері і пристрої, заповнивши башти зарядами і снарядами, тільки заради вищого темпу стрільби. Не виключенням був і "Інвінсібл", Старший артилерист якого завалював листами з проханням перевести їх тимчасово в Скапа флоту заради артилерійських навчань. Що таки було зроблено на початку травня 1916 року. А 30 травня відбувся Ютландський бій.
Тому З-я ескадра ЛКр йшла відокремлено від інших ЛКр Бітті. Завдяки вдалому маневруванню Горіціо Худ ефективно підтримав свої легкі сили, уникнувши торпедних атак, і в свою чергу пошкодивши три німецьких КрЛ при чому на "Вісбадені" снаряди "Інвінсібла" вибили машину, що перетворило його на нерухому мішень і прирекло на загибель. Далі вдалий маневр вивів З ескадру в класичне положення "кроссінг зе Т" ескадрі німецьких ЛКр, причому туман і дим закривали англійців, а німці були ясно видимі. Швидко пристрілявшись "Інвінсібл" дав кілька попадань по німецькому ЛКр "Лютцов", які стали для нього фатальними - були уражені відсіки великого об'єму в носовій частині крейсера що визвало великий діферент на нос і гвинти вийшли з води, після чого німцям не залишалось нічого окрім зняти екіпаж і добити ЛКр.

Але це було останнє досягнення славетного корабля. Німці вийшли з полоси тумана і "Інвінсібл" тепер був як на долоні. ЛКр "Дерфлінгер" швидко добився п'яти або шести 12" уражень - одно з яких прийшлось в башту Q на міделі. Спалахнули кордитні заряди в башті, вогонь проскочив в артпогреб, мимо знятих протипожежних засобів, і страшний вибух зарядів двох суміжних башт розірвав корабель навпіл. З "Інвінсібла" врятувалось тільки шість людей, в тому числі, по неймовірній випадковості, далекомірника з тієї самої башти Q, якого відкинуло вибухом далеко в море, повністю голого, але з мінімумом травм.

Так і завершилась історія першого в світі лінійного крейсера "Інвінсібл". Найрезультативнішого корабля англійського флоту, якого спіткав трагічний фінал.